Крики душі.....

Це час коли  сліз не залишається: час коли ввесь біль виходить назовні
Вона стояла сповнена того смутку та печалі вчорашня вакханка сьогоднішня медуза горгона
чи то самотня і водночас трохи підступна Каліпсо — банальний сюжет-майнуло в голові — скеля ніч вітер і Я просто ще одна самотня і нікому не потрібна безумна, яка так хоче стати щасливою… хто відповість хто розрадить хто допоможе відпустити душевний біль чому чому чому іноді хочеться не просто так стояти на цій скелі а майнути вниз і летіти довго-довго і невпинно у безмежний світ кращий за цей і не те щоб ніхто тебе тут не розуміє просто все має бути якось по-іншому  Хтось можливо й не зможе зрозуміти того та  зараз це для неї неважливо—просто вітер у скронях і волоссі мимоволі згадала одну з улюблених пісень «Квіти в волоссі», правда зараз там їх не було та все ж… так хотілось хай вже не у волоссі а в руках і хай не шикарний букет, а ту одиноку трояндочку яка зігрівала б дотиком тим самим невпинно ніжним і незрадливим до душі…. Так буває, що нема цих троянд у твоєму житті вони просто примари в нічних снах та денних замріянь – можливо не те, що хотіла сказати та все ж сказала б, та кому ??? не йдеться їй вже нікуди. постій  ще трошки помрій подумай і  збагни куди що коли як і з ким а може ні зким? Та дійсно ні з ким !!? 
ну що ж хай так……………